"В одному окопі" проти Ірану. Україна може стати унікальним продавцем для Близького Сходу

Україна вже допомагає вибудовувати захист від іранських "шахедів" країнам Перської затоки. Це її шанс сформувати якісно нове партнерство з арабськими країнами Близького Сходу.

Адже відтепер їхня безпека залежить від здатності відбивати зграї дронів, що намагаються вразити серце міжнародних фінансів у Дубаї чи ключові нафтогазові виробництва в Катарі та Саудівській Аравії.

Далі держави регіону мали б бути зацікавлені у закупівлі різних типів дронів задля посилення регіональної безпеки.

Втім, менш як два роки тому особливе партнерство з цим регіоном здавалося майже недосяжним для України.

Наведімо лише один приклад, що змушував так думати.

Від російських активів до українських дронів

Так, навесні-влітку 2024 року представники міністерства фінансів Саудівської Аравії нібито "приховано погрожували" країнам "Великої сімки" негативними наслідками, якщо ті передали б Україні російські заморожені активи. Про це писала агенція Bloomberg із посиланням на джерела у владі Франції.

Королівство начебто було готове продати суверенні цінні папери, які раніше придбало у Франції, на невигідних для неї умовах. Обіцяли так вчинити, якби та підтримала повну конфіскацію російського майна.

Саудівській уряд заперечив, що справді погрожував європейцям. Але визнав, що пояснив європейським столицям свою позицію. Він дійсно був проти того, щоб Україна отримала російські активи вартістю 300 млрд доларів для потреб її відбудови та оборони.

Водночас там не уточнили, чи це був прояв солідарності з Росією, чи небажання створити міжнародний прецедент конфіскації суверенних активів. Чи були інші причини. Чи все з переліченого вплинуло на позицію найбільшої країни Близького Сходу.

Відтоді минуло майже два роки.

У перші дні війни США та Ізраїлю з Іраном над американськими авіабазами в Бахрейні, над міжнародним фінансовим центром у Дубаї, над портами Оману здійнявся дим від іранських обстрілів. З'явилися зовсім нові загрози й ризики.

І цього разу лідери арабських країн Перської затоки зателефонували вже не в Париж чи Брюссель, а в Київ.

За кілька днів Володимир Зеленський отримав запити на допомогу від 11 країн. Всі вони потребують ефективних та відносно дешевих антидронових технологій, які будуть боєздатними та легко масштабуватимуться.

Україна знає, як давати відсіч атакам безпілотників. А її оборонні підприємства спроможні постачати дрони різних модифікацій, включно з перехоплювачами, за кордон.

Досі арабські країни Перської затоки тримали нейтралітет щодо війни Росії проти України. Так, в арабській мові є щонайменше п'ять різних слів на позначення "вторгнення" однієї держави в іншу. Жодне з них не стало поширеним у арабськомовних медіа регіону.

Вони намагалися уникати таких визначень збройного нападу Росії на Україну й іноді могли показувати лише російську сторону у війні.

Тепер, коли Іран, союзник РФ, обстрілює країни Перської затоки, коли існує ймовірність вступу Саудівської Аравії чи ОАЕ в цю війну, в регіоні почали переосмислювати підхід до тамтешньої системи безпеки.

На практиці це означає і зміну у відносинах з Україною. Цей час викликів відкриває нові "вікна можливостей" для неї, наголошують опитані ВВС експерти.

Отже, чи справді надзвичайні обставини двох воєн - Росії проти України та США й Ізраїлю проти Ірану - роблять можливим прорив у співпраці Києва з арабськими країнами Перської затоки?

Експертиза й дрони - найбільш гарантований сценарій

На четвертому тижні війни з Іраном у країнах Перської затоки працювали понад 220 українських фахівців із малої ППО. Про це повідомив український президент.

Їхнє завдання - показати, як можна збивати "шахеди" у багатоешелонованій системі ППО.

Цю військово-експерту місію України до Саудівської Аравії, ОАЕ та Катару очолив секретар РНБО Рустем Умєров. Він має власні робочі контакти з представниками істеблішменту країн Перської затоки, на які, вочевидь, покладається і цього разу.

Україна також співпрацює щодо захисту від дронів із Йорданією та Кувейтом.

"Подробиць не буду оголошувати. Ми працюємо на місці. Місцеві фахівці з ППО на досить високому рівні, але вони працюють із балістикою більше. Що стосується малої ППО, як працювати проти масованих ударів "шахедів", крім нас, такого досвіду ніхто не має", - заявив президент Зеленський.

Експертна співпраця - перший крок. Його зробили. Далі мало б ітися про відкриття експорту українських дронів до цих країн.

Представники кількох великих українських компаній, виробників дронів-перехоплювачів, розповіли ВВС, що станом на 24 березня 2026-го вони не отримали дозвіл на експорт своєї продукції до цього регіону. До них зверталися представники ОАЕ, Катару та інших країн.

Заявку на такий дозвіл мають розглянути Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва й експортного контролю, а також Державна служба експортного контролю.

Їхні заявки ані відхилили, ані затвердили.

Представники українських виробників занепокоєні, що можуть втратити нагоду закріпитися на перспективному ринку.

Є кілька причин для цієї паузи.

По-перше, президент Зеленський наголошує на тому, що торгівля дронами з іншими країнами - це питання державної політики. Її потрібно систематизувати перш, ніж приватні компанії зможуть укладати drone deals (англ. дронові угоди). Він наводить приклад європейських партнерів України.

Про поставки тієї чи іншої зброї Зеленський спочатку домовляється з французьким президентом Еммануелем Макроном чи британським прем'єром Кіром Стармером. Потім у гру вступають приватні компанії.

Крім того, до навчань екіпажів дронів у країнах-експортерах потрібно буде залучати українських фахівців.

"Це неприйнятно, щоб приватний сектор міг фактично забирати з нашого захисту воїнів чи операторів дронів. Вони намагалися це зробити. І тому я сказав, що це повинна бути система, а не щось таке хаотичне... Справа не в грошах приватного сектора, який продає свої дрони. Справа в репутації України. Для нас це як нафта. Виробництво сучасних дронів та відповідний досвід України – наша сьогоднішня "українська нафта", - наголосив Володимир Зеленський.

По-друге, ще рік тому Україна запропонувала укласти велику дронову угоду Дональду Трампу. Американці нібито зацікавилися цією можливістю. Втім, досі це залишається нереалізованим пріоритетом.

Але на тлі війни з Іраном американський президент заявив, що "Зеленський буде останньою людиною", до якої він би звернувся за допомогою.

Раніше український очільник висловив ідею здійснити бартер: Україна ділиться досвідом та продає дрони країнам Затоки, а взамін отримує ракети-перехоплювачі до комплексу Patriot.

Питання: від кого вона має їх отримати? Від США, країни-виробника, чи від арабських країн, які імпортують ці ракети? Експерти пояснюють, що прецедентів таких тристоронніх угод досі не було.

По-третє, український президент згадує про ще один ризик трансферу українських технологій за кордон.

"Ми боялися відкривати таке стратегічне партнерство з іншими країнами чи континентами (крім США - Ред.), бо у них були чи є різні відносини з Китаєм, з Росією чи з Іраном. Це впливає на безпекові умови", - каже він.

У цьому сенсі може йтися про загрозу витоку секретної інформації чи крадіжки технологій.

Отже, з точки зору державних інтересів, питання експорту дронів до країн Близького Сходу є складнішим, ніж здається на перший погляд. І попит - не єдиний фактор, що його вирішить.

Водночас, якщо експорт дозволять у найближчий час, це допоможе Україні стати щонайменше самостійним гравцем у регіоні.

"Масові поставки дронів до цих країн та навчання їхніх екіпажів ППО - це те, що може змінити ставлення там до України. Її почнуть сприймати саме як самостійного гравця. Бо досі її там бачили крізь призму інтересів США чи Європи", - вважає Микола Бєлєсков, старший аналітик Центру ініціатив фонду "Повернись живим".

Унікальною властивістю "української нафти", як назвав її дронові технології та озброєння Володимир Зеленський, є "повний пакет послуг".

"Стратегічною перевагою України є те, що вона може надати і самі дрони, і забезпечити їхнє обслуговування, й поділитися бойовим досвідом", - зауважує Джон Стросон, професор міжнародного права та дослідник Близького Сходу в Університеті Східного Лондона.

У міжнародних відносинах така співпраця відповідає моделі технологічно-інвестиційної кооперації. Це ще не всеохопне співробітництво й тим паче не стратегічне партнерство.

Але це був би глибший рівень співпраці, ніж усе, що було досі.

До того ж це кооперація з вагомим елементом - передачею бойового досвіду України у сучасній дроновій війні.

Спільні підприємства - імовірний сценарій

Великі дронові угоди з країнами Перської затоки могли б прокласти шлях для створення спільних підприємств. Вони зазвичай переносяться на територію країни-імпортера, якщо для цього є безпекові умови.

"Для того, щоб розвивалося військово-технічне співробітництво, щоб воно було взаємовигідним і відбувся трансфер технологій, після укладення довгострокового контракту потрібно створювати спільні підприємства. Як це нині відбувається, приміром, у Німеччині. Тобто поруч із безпекою існує таке поняття як економічний націоналізм", - пояснює в коментарі ВВС Микола Бєлєсков.

Експерт відзначає, що це стало практикою у сучасному світі.

Тоді частина доходів та податки залишатимуться в країнах, де розташоване виробництво. А країна, носій експертизи та джерело технологій, отримує роялті.

Це все ще не є стратегічним партнерством, але поглиблює далі співпрацю між країнами.

Таке партнерство формується тоді, коли від двосторонньої співпраці залежать виживання, безпека та економічний розвиток країн, наголошує Микола Бєлєсков.

Для арабських країн Перської затоки таким партнером є США, під чиєю безпековою парасолькою вони перебувають. Втім, нині вони почуваються у пастці політики Дональда Трампа, як визнають місцеві експерти.

І це змушує їх щодалі більше дивитися навкруги в пошуку нових чи додаткових безпекових гарантій.

Спільна безпека - віддалена стратегія

Такий тренд на Близькому Сході відзначає Мегран Камрава, професор, директор Центру міжнародних і регіональних досліджень Джорджтаунського університету в Катарі.

У день, коли ми спілкувалися, 18 березня, він прокинувся від звуків вибухів поруч із своїм будинком.

"Як і ви, українці, ми вже дещо звикли до цієї небезпеки і стали менш чутливими", - визнає Мегран Камрава. Але розповідає, що люди навколо й далі переживають шок. Їм складно повірити в реальність того, що відбувається.

У Катарі розташована найбільша американська авіабаза в регіоні Аль-Удейд та штаб американського командування.

Аль-Удейд відкрили в 1996-му після війни в Перській затоці 1990–1991 років, коли Ірак на чолі з Саддамом Хусейном окупував Кувейт. А США із союзниками звільнили його.

Більшість американських військових баз у країнах Затоки створювалися чи відкривалися з прив'язкою або до цієї війни, або пізніше - до Другої війни в затоці в 2003-2011 роках. Тоді міжнародна коаліція на чолі з США вторглася в Ірак задля повалення режиму Хусейна.

Ці авіабази забезпечували логістику, розгортання військ та озброєнь. Вони розглядалися як фактор стримування потенційного агресора, як-от Іран. Але під час нинішньої війни стали причиною вразливості країн Затоки та мішенню для Ірану.

Арабські країни Затоки десятиліттями вибудовували свої економіки, вкладалися в імідж "безпечних гаваней" для міжнародних фінансів, дотримувалися політики нейтралітету щодо будь-яких війн.

До війни з Іраном, до прикладу, ОАЕ були однією з найбільш розвинених та стабільних економік світу. Країною з репутацією безпечного місця для збереження активів. Рівень сприйняття корупції в ОАЕ був найнижчим на Близькому Сході. А обсяг іноземних інвестицій дорівнював 4% ВВП країни.

Нині ці країни перестали бути тією самою "безпечною гаванню" для креативних індустрій, глобальних мігрантів та інвесторів з усього світу, визнає Мегран Камрава. Якщо війна триватиме, це вплине негативно на їхній економічний розвиток та міжнародну співпрацю.

Все це спонукає еліти країн Перської затоки вже зараз ставити питання, якою має бути регіональна архітектура їхньої безпеки після війни. І багато хто визнає, що вона зміниться.

Досі в рамках Ради співробітництва арабських держав Перської затоки їхні лідери координували економічні питання. Приміром, вони створили Митний союз. А також співпрацювали в царині освіти та культури.

Нині ж вони обговорюють ідеї об'єднаних сил швидкого реагування.

Зрештою, як саме зміниться система безпеки в регіоні, залежатиме від результатів нинішнього протистояння США та Ізраїлю з Іраном.

"Виникла потреба урізноманітнити та розширити співпрацю, приміром, з ЄС, з Пакистаном, з Туреччиною, з Україною, що має реальний бойовий досвід. Для Саудівської Аравії - також з Індією. Потрібно вивчити можливості поставок зброї з Південної Кореї", - пояснює Мегран Камрава, визначаючи Туреччину та Україну як "держави середньої сили" в контексті Близького Сходу.

Перша є потужним регіональним гравцем. Друга має функціональний потенціал постачальника технологій та озброєнь для захисту життя.

На думку катарського експерта, загалом Україна справді стає стратегічно важливим партнером для арабських країн регіону.

Водночас, варто зважати на те, що будь-які масштабні рішення щодо власної безпеки вони координуватимуть із США.

Після завершення війни з Іраном при владі там можуть залишитися аятоли та радикальні політики. А Корпус вартових ісламської революції (КВІР), ймовірно, збереже свої позиції серед іранських силовиків.

На думку професора Джона Стросона, в такому випадку над арабськими країнами Перської затоки й далі висітиме Дамоклів меч іранської загрози. Небезпека дронових ударів може стати постійною. Тоді співпраця з Україною набутиме стратегічної ваги.

Її перспективи також залежатимуть від того, як самі арабські країни Затоки бачитимуть свою ППО.

Водночас, крім геополітики, безпеки та економіки, у співпраці України з арабськими державами існує людський вимір.

У попередні роки російської агресії у різних форматах Катар, ОАЕ та Саудівська Аравія допомагали Україні повертати її депортованих дітей та сприяли обмінам військовополоненими. Завдяки останнім додому повернулися і українські, й іноземні громадяни.

Посередництво цих країн могло б і надалі допомогти Україні повертати додому її дітей, військових та цивільних громадян.

"Безпечна гавань" для грошей РФ - під "шахедами"

Україна очікує підтримки країнами Близького Сходу санкцій проти Росії та Ірану.

Українське МЗС окреслило чотири напрямки, за якими вона розраховує на сприяння арабських країн Перської затоки. Це мало б відбутися в обмін на передачу її бойового досвіду й подальшу безпекову співпрацю.

"По-перше, це посилення політичної підтримки України. По-друге, підтримка санкційної політики щодо Росії та Ірану. По-третє, розширення практичної співпраці у сфері безпеки та оборони. І, по-четверте, участь у відновленні України та інвестиційних проєктах", - заявив на брифінгу в Києві 18 березня речник відомства Георгій Тихий.

Досі де-факто ці країни допомагали російській владі та бізнесменам обходити міжнародні санкції. Тут можна було продати підсанкційні товари, отримати страховку для бізнесу, внесеного в "чорні списки". Чи домовитися про перевезення російської нафти танкерами, чиї власники живуть та займаються бізнесом у Дубаї.

"Приміром, тамтешні компанії надавали страховку росіянам, не запитуючи про походження тих чи інших активів або грошей. Можна було поцікавитися, звідки ці кошти. А можна було цього не робити"- зауважує професор Джон Стросон.

Чи змінять банки та страхові фірми в Дубаї або Джидді свої політики й посилять контроль на тлі недружніх дій РФ? До прикладу, Кремль ділиться з Іраном своїми розвідданими та, ймовірно, консультує, як застосовувати "шахеди" в бойових умовах.

"Арабські країни балансують між різними центрами сили. І вони не зацікавлені в тому, щоб поставити під питання свою співпрацю з Росією. Вони заробляють на обході санкцій", - відзначає Микола Бєлєсков.

Він прогнозує, що вони й надалі будуть переховувати російські активи та гроші. Якщо тільки Кремль не перейде певні "червоні лінії". Це може бути, приміром, відправка зброї чи російських військових до Ірану.

Але це не перекреслює перспектив для тіснішої співпраці України та арабських країн Перської затоки.

В інтерв'ю Укрінформу еміратський академік Абдульхалек Абдулла зауважив, що ОАЕ й Україна тепер "в одному окопі й мають спільного ворога".

Адже Іран підтримує РФ, а та, відповідно, допомагає Ірану.

На рівні людських контактів цей "спільний окоп" особливо відчутний.

Українці розуміють, як ніхто інший у світі, як це жити між обстрілами та новинами про "шахеди".