Рабство в Омані. Як жінок обманюють, примушують до сексу й цілодобової праці

Близько 50 жінок опинилися у фактичному рабстві в Омані - без документів і можливості втекти. BBC розслідувала випадки торгівлі людьми, поширені в країнах Перської затоки.

Попередження: подробиці цієї історії можуть засмутити.

32-річна жінка заливається сльозами, коли починає розповідати про те, що їй довелося пережити, працюючи покоївкою в Омані.

Джорджина, як і всі жінки-жертви торгівлі людьми, з якими поговорила BBC, просить називати лише її імʼя. Сподіваючись на краще життя, мешканка Малаві вирішила поїхати в Дубаї, щоб працювати водійкою.

Вона володіла невеликим бізнесом у Лілонгве, столиці Малаві, коли до неї звернувся агент, який сказав, що вона може заробити більше грошей на Близькому Сході.

Лише після того, як літак замість Дубая приземлився в Маскаті, столиці Оману, вона зрозуміла, що її обдурили. Вона потрапила у пастку фактичного рабства в родині, яка змушувала її цілодобово тяжко працювати сім днів на тиждень.

"Я дійшла до моменту, коли просто не могла це витримувати", - каже жінка, розповідаючи, як вона спала лише дві години на добу.

Невдовзі після приїзду її бос почав примушувати її до сексу з ним, погрожуючи застрелити, якщо вона щось скаже.

"Це був не тільки він, - каже Джорджина. - Він приводив друзів, а вони йому потім платили".

Їй важко говорити, коли вона розповідає, як її змусили зайнятися анальним сексом: "Я отримала сильні травми. Я збожеволіла від відчаю".

За оцінками, в арабських країнах Перської затоки працює близько двох мільйонів домашніх робітниць. Серед 400 жінок в Омані, опитаних благодійною організацією для мігрантів Do Bold, майже всі виявилися жертвами торгівлі людьми. Результати цього опитування опублікував у звіті щодо торгівлі людьми за 2023 рік Держдепартамент США.

Майже третина опитаних заявили, що зазнали сексуального насильства, а половина повідомила про фізичне насильство та дискримінацію.

Через кілька тижнів Джорджина написала пост відчаю на фейсбуці, благаючи про допомогу.

За тисячі кілометрів в американському штаті Нью-Гемпшир 38-річна малавійська активістка Пілілані Момбе Ніоні побачила її повідомлення та почала розслідування.

Вона вийшла на зв’язок із дівчиною, переконала її видалити публікацію з фейсбуку для безпеки Джорджини та сказала свій номер у вотсап, який почали передавати одна одній жінки в Омані. Незабаром Ніоні зрозуміла, що це ширша проблема.

"Джорджина була першою жертвою. Потім була ще одна дівчина, дві дівчини, три дівчини", - розповіла активістка ВВС.

"Тоді я вирішила створити групу у вотсап, тому що це вже було схоже на торгівлю людьми".

До групи приєдналися понад 50 малавійських жінок, які працюють домашніми робітницями в Омані.

Невдовзі група наповнилася голосовими повідомленнями та відео, деякі з яких були надто жахливими для перегляду. В них докладно описувалися жахливі умови, в які потрапили жінки. У багатьох забрали паспорти одразу після приїзду, щоби вони не могли втекти.

Дехто розповідав, як вони закривалися в туалеті, щоб таємно відправити повідомлення з благанням про допомогу.

"Я відчуваю себе у в'язниці... ми ніколи не зможемо втекти", - сказала одна жінка. "Моє життя справді у небезпеці", - сказала інша.

Ніоні почала звʼязуватися з благодійними організаціями, які займаються боротьбою з торгівлею людьми в Малаві, і познайомилася з Катериною Поррас Сиволобовою, засновницею Do Bold, яка мешкає у Греції.

Do Bold працює зі спільнотою трудових мігрантів у країнах Перської затоки, виявляючи жертв торгівлі людьми чи примусової праці, а потім веде переговори з їхніми роботодавцями щодо їх звільнення.

"Роботодавці платять агенту за надання домашньої робітниці. Однією з найпоширеніших проблем, з якими ми стикаємося, є те, що роботодавець або агент каже: "Я хочу свої гроші назад, тоді вона може їхати додому", - розповіла Сиволобова BBC.

"Закони, які діють [в Омані], забороняють домашній працівниці залишати роботодавця. Вона не може змінити роботу і не може виїхати з країни - незалежно від того, як з нею поводилися".

На Близькому Сході така система праці відома як "кафала", коли працівник прив’язаний до свого роботодавця на термін дії контракту.

У Національному комітеті Оману з боротьби з торгівлею людьми BBC повідомили, що відносини між роботодавцем і домашнім працівником є договірними, і неврегульовані спори можна передати до суду протягом тижня.

У відповідь також сказано, що роботодавець не має права "змушувати працівника до будь-якої форми примусової праці" і не може забирати "паспорт і особисті документи працівника без його письмової згоди".

Провівши у Маскаті три місяці, за допомогою Ніоні й деяких людей в Омані Джорджина повернулася до Малаві у червні 2021 року.

"Історія Джорджини змусила мене відчувати таку злість і лють", - каже Ніоні.

Вона почала бити на сполох в Малаві, і на уряд почали тиснути з вимогою втрутитися у ситуацію.

Малавійський благодійний центр ініціатив з демократії та економічного розвитку (CDEDI) розпочав кампанію порятунку жінок з Оману, закликаючи владу повернути їх додому.

Блессінгс була ще однією з жінок із групи Ніоні у вотсап. 39-річна жінка поїхала у Маскат у грудні 2022 року, залишивши своїх чотирьох дітей із сестрою Стівелією в Лілонгве.

Вона отримала серйозні опіки на кухні будинку, де працювала, але роботодавець не дозволив їй повернутися до Малаві.

"Опіки були дуже сильні, я бачила, як моя сестра ледь не померла", - каже Стівелія BBC.

"Пам’ятаю, моя сестра сказала: "Сестро, я приїхала сюди, тому що мені потрібно було краще життя, але якщо я помру, подбай про моїх дітей". Мені було так боляче".

Стівелія почала домагатися, щоб її сестру повернули додому. Спочатку агент сердито відповів родині, що Блессінгс померла, але це було неправдою, і жінка зрештою повернулася додому у жовтні минулого року за допомогою уряду Малаві.

"Я вже не сподівалася знову побачу свою сім’ю, своїх дітей", - сказала Блессінгс BBC незабаром після цього.

"Я не могла уявити, що на землі є люди, які ставляться до інших, як до рабів".

Уряд Малаві, який також працював з Do Bold, каже, що витратив понад 160 000 доларів на повернення 54 жінок з Оману.

Але 23-річна Аїда Чівало повернулася додому в труні. Після її смерті в Омані не було розтину чи розслідування.

Влада Оману заявила, що у 2022 році міністерство праці не отримувало жодних скарг від домашніх працівників з громадянством Малаві, а в 2023 році задовольнили лише одну скаргу.

"Більшість із цих жінок звільнили тільки через те, що роботодавцю заплатили гроші - від 1000 до 2000 доларів", - каже Сиволобова.

"По суті їхню свободу потрібно було купити. І це мене непокоїть. Як можна купити чиюсь свободу?"

Представник уряду Малаві повідомив BBC, що влада розробляє правила, "щоб гарантувати безпечну, упорядковану та регулярну міграцію, яка принесе користь мігрантам, їхнім сім’ям і країні в цілому".

Ньоні, чия група у вотсап тепер лише виконує роль підтримки тих, хто повернувся, каже, що торгівля домашніми робітниками в Омані висвітлює ширшу більшу проблему Малаві – бідність і безробіття.

"Якби у молодих жінок була можливість отримати роботу в Малаві, вони б не потрапили у пастку. Ми маємо працювати над тим, щоб молодь ніколи не опинилася в такій пастці".

Джорджині було важко позбутися травми. Їй допомагають прогулянки до озера Малаві, одного з найбільших в Африці.

"Коли я спостерігаю за хвилями, це нагадує мені, що ніщо в житті не триває вічно. Одного разу все це стане історією", - каже вона.

"Я знаходжу спокій і підбадьорюю себе тим, що повернуся до тієї жінки, якою я була, - до колишньої незалежної Джорджини".