Дніпро - ракета з убивчим минулим

Це, безумовно, цікавий звір. Ракетоносій Дніпро, який наступного місяця виводитиме на орбіту європейський супутник для дослідження криги Кріостат, не схожий на інші космічні носії.

Але не усі інші ракетоносії починали своє життя у вигляді ядерних ракет. Дніпро є одним з тих "мечів, які перекували на рала".

За умовами договору про скорочення стратегічних озброєнь START 1991 року низка радянських ракет SS-18 ICBM були зняті з озброєнь.

SS-18 це назва за класифікацією NATO, але розроблялися ці ракети в українському місті Дніпропетровськ на початку 1960-х років і відомі також під назвами РС-20 та R-36.

За умовами START атомні боєголовки з тих ракет були зняті, а їхні треті ступені були змінені, щоб надати їм можливість виносити супутники.

На цей час понад 40 супутників виїхали на орбіту на Дніпрі. Їх запускають зі знаменитого космодрому Байконур в Казахстані, та з російської бази неподалік Казахстану.

Компанія, яка постачає ці транспорті засоби на ринок МКК Космотрас, взяла з виведення на орбіту Кріостата трохи менше 20млн. євро.

Це може здатися трохи дивним, але головні особливості ракетоносія Дніпро обумовлені ядерною спадщиною цієї ракети.

По суті, ракету упаковують у цистерну, яку закладають в ракетну шахту.

При запуску заряд чорного порошку швидко утворює велику кількість газів, які викидають Дніпро з під землі, як корок з пляшки шампанського.

Потім настає момент, коли Дніпро просто зависає на висоті 20m над поверхнею землі і після старту двигунів першого ступеня ракета піднімається до неба.

Кріосат виводитимуть на орбіту з космодрому Байконур.

Ракета полетить на південь. Її перший ступінь впаде на Землю в Туркменистані. Другий ступінь впаде в Індійський океан.

А потім має статися щось незвичайне. Коли верхній ступень доносить супутник, зазвичай його підштовхує вперед пружинний механізм.

Але Дніпро не такий. Відразу ж після розокремлення другого і третього ступенів, третій ступінь перекидається і летить назад!

Тоді відкидається саван, яким окутаний супутник для захисту його від вихлопних газів двигунів.

І в цей момент супутник виштовхується у відкритий космос у задньому напрямку.

Чому? Радянські інженери розробили такий спосіб для кращого націлювання ядерних боєголовок!

Будемо сподіватися, що таке пристосування спрацює і для супутника Кріостат.

Виводячи супутник на орбіту на 720км. над Землею, ракетоносій працюватиме на межі своїх можливостей.

Можливо ви знаєте, що цей супутник Кріосат є відтворенням апарату, який був втрачений під час запуску в 2005 році.

Це означає, що цього разу увага до запуску буде більш прискіплива.

У європейському центрі космічних операцій у Німеччині зітхнуть з величезним полегшенням, коли почують з орбіти сигнал роботи супутника.

Це означатиме, що Кріосат був розгорнутий і його зареєструвала перша станція стеження.

Сам Кріостат готували до запуску дуже цікаво.

Під час остаточних випробувань на Байконурі було виявлено, що вглибині передавача космічного апарату застряг уламок фериту.

Якби Кріосат полетів з цим сміттям, то супутник не зміг би висилати свої дорогоцінні дані про розташування криги на поверхні Землі.

Я радий повідомити, однак, що Кріосат готовий до запуску у четвер, 8 квітня о 15:57 CEST.