Навіщо США стягують до Ірану спецназ, морпіхів та повітряний десант

США стягують до району Перської затоки сили швидкого реагування. Там вже перебуває 31-а експедиційна група морської піхоти, туди ж прямує 11-а група та частини 82-ї повітряно-десантної дивізії.

За даними американського партнера ВВС, телеканалу CBS News, у регіон перекинули Сили спеціального призначення США — "морських котиків" та армійських рейнджерів.

На відміну від військ, які вже розміщені в регіоні, ці підрозділи призначені для участі в наземних операціях.

Досі США та Ізраїль утримувалися від масштабних наземних операцій на іранській території.

Сумарно до району Перської затоки прибудуть щонайменше вісім тисяч військових — по 2 500 морських піхотинців у кожній експедиційній групі та від 3 000 до 4 000 повітряних десантників.

Це дуже приблизні цифри, оскільки серед морпіхів та парашутистів є не лише солдати та офіцери ударних груп, а й частини підтримки та постачання, включаючи авіаторів. З іншого боку, вони не враховують моряків кораблів, на яких ці групи прибудуть до регіону.

За словами оглядачів, ці сили можуть бути використані у трьох ймовірних сценаріях — розблокуванні Ормузької протоки, захопленні острова Харк або вивезенні з країни збагаченого урану, який може бути використаний у розробці ядерної зброї.

Спираючись на приклад операції у Венесуелі, можна припустити, що підготовка до десантних рейдів може бути ретельною, а саме їх проведення — майже безпомилковим.

Факт перекидання сил постійної готовності свідчить про необхідність розширення військових опцій США у регіоні. Це також може свідчити про те, що розвиток конфлікту виходить за межі початкових планів.

Розблокування протоки Ормуз

Іран заблокував Ормузьку протоку одразу після початку повітряної кампанії союзників наприкінці лютого.

Зробити це було нескладно — у найвужчому місці ширина протоки становить лише 50 кілометрів. Протока прострілюється протикорабельними ракетами, вона вразлива для мінування та атак безекіпажних катерів.

При цьому, за даними Управління енергетичної інформації США за 2024 рік, через протоку проходить приблизно 20% світової торгівлі зрідженим природним газом, а в першому півріччі 2025 року загальний обсяг постачання нафти через Ормузьку протоку в середньому становив приблизно чверть всього обсягу світової морської торгівлі нафтою.

Судна торгового флоту, включно із супертанкерами, не можуть пройти через протоку, і справа не тільки в тому, що екіпажі не хочуть ризикувати — провідні страхові компанії вирішили, що ризик проходження судна через найважливіший водний шлях у світі дуже великий.

Вони суттєво посилили умови та різко підвищили вартість страховки, що зробило прохід економічно непривабливим чи неприйнятним для багатьох судновласників.

Президент США Дональд Трамп вимагає від Ірану відкрити протоку до 6 квітня, погрожуючи посиленням бомбардувань, у тому числі й енергетичних об'єктів. Однак якщо Іран не поступиться, то, крім бомбардувань, США можуть використовувати перекинуті в протоку війська для розблокування протоки.

Морська фортеця

Ця блокада спирається на ланцюжок островів, розташованих як у самій протоці, так і поблизу його західного входу.

Насамперед це острови Абу-Муса, Великий і Малий Томб - три острови, розташовані в західній частині протоки, що замикають вхід до нього з боку Перської затоки.

Вони є предметом територіальної суперечки Ірану та ОАЕ.

На цих островах розміщені аеродром та різні військові об'єкти, зокрема і позиції ППО та ракетних комплексів, які можуть вражати цілі на землі та воді.

У протоці найважливішим островом є Кешм, найбільший у Перській затоці. Він тягнеться вздовж іранського берега більш ніж на сто кілометрів і є природним морським фортом, який контролює протоку.

Поруч із ним є ще кілька островів, які використовуються для контролю за протокою — Ларак, Хормуз та Хенгам.

На всіх островах розміщені системи моніторингу, позиції ракет, включаючи підземні ракетні бункери, укриття для звичайних та безекіпажних катерів.

Тому для того, щоб розблокувати протоку силою, доведеться як мінімум захопити кожен із цих островів.

Але якщо Іран розглядав блокаду протоки як оборонну стратегію, то з дуже високою ймовірністю він готував ці острови до оборони.

Головний нафтовий термінал

Другий ймовірний сценарій – захоплення острова Харк. Через цей острів проходить 90% нафтової торгівлі Ірану - основного джерела доходів правлячого режиму.

Позбавлення Тегерана доступу до цього терміналу зменшить доходи від продажу нафти і, відповідно, скоротить можливості фінансування дорогих військових програм, насамперед ракетної та ядерної.

Але така ескалація викликала б удари у відповідь по важливих об'єктах у затоці — а Іран, як вважають, досі уникав атак з багатьох економічно важливих цілей країн Перської затоки.

Крім того, якщо інфраструктура Харка буде зруйнована, це може перешкодити розвитку країни з дружнім до США урядом, якщо такий прийде до влади в Ірані. Тому захоплення Харка силами американських військових виглядає логічним — це позбавить Тегеран доступу до експорту нафти і не завадить відновити його у більш зручний для американців момент.

США вже завдали кількох ударів по острову, але, як вважається, їхніми цілями були лише військові об'єкти. Серед них був аеродром — його захоплення у разі десантної операції було б найважливішою метою, бо після відновлення він дозволив би перекидати додаткові сили повітрям.

Інші острови

Захоплення невеликих островів поблизу великого узбережжя зазвичай має сенс насамперед якщо планується подальша висадка на материк.

Острови як непотоплювані кораблі можуть прикривати узбережжя, забезпечуючи протиповітряну оборону та підтримку оборонних позицій, і тому їхнє захоплення великою висадкою — логічна тактика.

Однак, якщо не припускати подальшого просування, то війська на островах можуть стати ідеальними мішенями для обстрілів з великої землі. Невеликий острів не може маневрувати як корабель.

А якщо острів розташований в зоні дії ствольної артилерії, це стає ще небезпечнішим, оскільки артилерійські снаряди складніше перехоплювати, ніж ракети.

Тому висадка на острови має припускати якісь подальші дії на материку. Але для цього в американців вочевидь не вистачає сил.

Захоплення урану

Можливо, цих сил вистачило б для операції з вивезення з Ірану запасів збагаченого урану, що зберігається на підприємствах в Ісфахані та Натанзі. Ці об'єкти зазнали ударів під час літньої 12-денної війни.

Раніше ізраїльський 12-й канал повідомляв, що в обмін на відміну санкцій Вашингтон вимагає від Тегерана, серед іншого, знищення ядерного потенціалу, у тому числі трьох ключових об'єктів у Натанзі, Ісфахані та Фордо, а також передачу збагаченого урану МАГАТЕ.

Газета Wall Street Journal повідомила з посиланням на американських офіційних осіб, що Дональд Трамп розглядає можливість військової операції з вивезення урану, і що цей складний рейд, ймовірно, вимагатиме присутності американських військ на території країни впродовж кількох днів або довше.

За інформацією газети, до червневої операції в Ірані, як вважалося, є більш ніж 400 кг високозбагаченого урану із вмістом 60% та майже 200 кг матеріалу із вмістом 20%, який легко переробляється на уран збройової якості із вмістом 90%.

Де саме і в якому стані він перебуває, за відкритими джерелами сказати важко.

Ізраїльський військовий експерт Давид Гендельман раніше писав, що це досить складна та масштабна операція: "Якщо іранці охороняють [місця зберігання урану] як належить, і контроль над місцевістю у них хороший, то потрібні удари з повною ліквідацією ППО та охорони, польовий аеродром, потужне постійне повітряне прикриття, постійне потужне повітряне прикриття, якщо там реально багато треба розкопувати, і сам спецназ, який полізу у шахту".

При цьому, як зазначав експерт, радіаційну небезпеку для людей ці матеріали не становлять, оскільки уран зберігається не в чистому вигляді, а у вигляді сполуки — гексафториду.

"Гексафторид урану дуже токсичний і хімічно активний, тому потрібні засоби хімзахисту та акуратне поводження з контейнерами, але радіаційної небезпеки практично немає, навіть збагачений уран дуже радіоактивний", — написав Давид Гендельман.