"Україна", "Київ" і "Зеленський". Репортаж з мітингу Орбана, який показує, чого чекати від виборів

Останнім часом читаю досить багато про те, що доля виборів в Угорщині фактично вирішена, що Орбан - це збитий льотчик, що єдина інтрига цих виборів - це чи здобуде партія "Тиса" просту більшість голосів чи одразу конституційну.

Цієї суботи я вирушив до передмістя Будапешта, міста Пецел - такої собі угорської Боярки, для того, щоб поспостерігати за мітингом у рамках його зненацька спланованого туру по регіонах.

У його рамках Орбан відвідує, по-перше, свої ядерні регіони - щоб консолідувати підтримку, і спірні округи - в яких конкуренція буде винятково жорсткою, і поява лідера може хитнути шальки терезів у один бік або другий.

Пецел - це саме такий спірний округ. З одного боку, поруч Будапешт, у якому Орбана не дуже люблять, з іншого - тут добре відчувається вайб провінції, у якій позиції чинної влади особливо сильні.

І ось які враження я виніс з цієї поїздки.

По-перше, Орбан - дуже сильний оратор. Не вірте тим, хто говорить, що за роки при владі він втратив зв'язок з реальністю, перетворився з вуличного трибуна на кабінетного політика.

Не потрібно навіть знати угорську мову, щоб помітити, як він тримає увагу натовпу, як він грає тембром свого голосу. Ось він розповідає якийсь жарт - і примушує посміхатися заповнену площу, а ось уже за кілька секунд він переходить буквально на звірячий рик, у якому вгадуються слова "Україна", "Київ", "Зеленський", "Брюссель". І народ це купує - це видно неозброєним оком.

По-друге, він справді має величезну базу підтримки. Так, центральна площа Пецела - явно не найбільший майдан, який я бачив у своєму житті, але вона була забита людьми настільки, що протиснутися до сцени було геть неможливо. А незадовго до початку мітингу годі було й мріяти, щоб запаркуватися у радіусі доброго кілометра від місця його проведення - всі узбіччя були запаковані приватними автомобілями, на яких приїхали охочі почути Орбана.

Причому неозброєним оком було видно, що на площі чимало людей, для яких ці вибори - це вибір між добром і злом, чорним і білим, правдою і лукавством. Людей, які щиро вважали, що Орбан це найкраще, що сталося з Угорщиною за її тисячолітню історію, які сприймали його практично як члена родини.

Так, це не скасовує того факту, що на якісь інші мітинги виборців Орбана могли організовано підвозити автобусами. Можливо, у "Фідесі" вирішили, що така практика погано виглядає, а може, у Пецелі прихильників Орбана було настільки багато, - я просто констатую той факт, що тут жодної потреби у підвозі не було.

По-третє, виборці Орбана - це у переважній більшості своїй хороші, добрі, чуйні люди. Їм справді дуже шкода, що в Україні точиться війна, що там гинуть люди. Але в силу роботи потужної машини пропаганди, в силу якихось інших причин - вони живуть у світі з іншою системою моральних і політичних координат.

Так, домінуюча емоція тут - ми не хочемо, щоб війна дійшла до Угорщини. В ідеалі - щоб війна припинилася. У тому, що війна не припиняється, звичайно, є доля вини Зеленського. Який, зрозуміло, краде гроші. Адже всім відомо, що в Україні величезна корупція (до речі, мене досить вразило, наскільки сильною є пам'ять про хабарі нашій дорожній поліції у представників старшого покоління). Це все вкладається в такий великий наратив щодо України, в рамках якого можуть бути свої девіації.

Наприклад, добродушний дядечко на ім'я Жолт прямо і щиро, посміхаючись, розповідав нам на камеру, що у цій війні він вболіває за Путіна, адже тільки його перемога дозволить Угорщині приєднати Закарпаття, яке, як відомо, ніколи в житті не було Україною. А боятися Росії, мовляв, не варто, адже вона так далеко.

Але, мабуть, найбільше мене вразила жіночка пенсійного віку, яка сама озвалася до нас, почувши, що ми говоримо між собою не по-угорськи. Вона, етнічна угорка, виїхала сюди з Закарпаття півтора десятка років тому, тут живуть її діти і внуки (і навіть один правнук), але вона досі називає "нашими" і українців, і угорців.

Хороша, добра, чуйна жінка емоційно розповідала мені приблизно таке: Правильно Орбан робить, що нам не допомагає, що не дає Зеленському грошей на війну. Так багато людей загинуло, так багато дітей. Треба це припиняти, тому дуже молодець Орбан, що не дає нам грошей.

По-четверте, і це, можливо, таке продовження попереднього пункту, - серед виборців Орбана є досить багато людей, які щиро вірять, що Україна становить (або становитиме) собою фізичну, воєнну загрозу для Угорщини.

Причому такі люди є не тільки стареньких пенсіонерів зі специфічним підходом до реального світу, але й серед молодих освічених людей з хорошою англійською.

Перші аргументують це приблизно так: раз Віктор Орбан це каже (а він каже), - значить, це правда. Другі міркують: Україна зараз має найбільшу і найкраще підготовлену армію в Європі, і, слухаючи агресивну риторику їхнього президента, тільки Богу відомо, куди вони можуть її спрямувати після закінчення нинішньої війни. Чому б не на нас? Тим більше вони явно нас не люблять: подивіться тільки на те, як вони утискають права угорської меншини на Закарпатті.

Знову ж таки, результативна робота масової урядової пропаганди робить своє, і я мав змогу пересвідчитися, що подібні судження в головах багатьох людей складаються у струнку систему поглядів, яку буде важко зруйнувати просто внаслідок (можливої) зміни влади.

По-п'яте, противники "Фідеса" теж були на цій площі. Вони виглядали молодшими за середній вік присутніх на площі. Вони принесли з собою креативні, іронічні, мемні плакати, під час промови Орбана вони кричали образливі кричалки типу "Брудний Фідес!" або "Рускіє, додому!"

На початку мітингу вони навіть хотіли підійти ближче до сцени, але міцні хлопці з напівформальної служби безпеки мітингу (в угорській опозиційній пресі зустрічається слово "тітушки", але я не впевнений, що воно сюди пасує) не дозволили їм наблизитися, отож вони кучкувалися на краю мітингу.

Так, подекуди між прихильниками і опонентами Орбана виникали суперечки, проте без рукоприкладства - мої тутешні співрозмовники ручаються, що цього зовсім немає в угорській політичній культурі. Радше у моменти найгарячішої суперечки її учасники діставали з кишень свої телефони і починали стрімити свою дискусію.

Буквально у цей четвер на мітингу в місті Дьор противники "Фідеса" зуміли явно "дістати" Віктора Орбана, який прямо зі сцени роздратовано звинуватив їх у роботі на Україну. Цей момент широко розійшовся по соцмережах і просто-таки вразив тутешніх спостерігачів - таким нервовим вони Орбана давно не бачили.

Тут, у Пецелі, Орбан показав, що він є сильною політичною твариною (у аристотелівському сенсі, звісно) і що він вміє працювати зі своїми помилками. Тут він теж звернув увагу на скандування опонентів, але з позиції спокійної сили: мовляв, ми чуємо їх, але це ми тут господарі, нас тут більше, вони не зіпсують наше свято, і ми легко перекричимо їх, правда? Відповіддю йому стало дружне скандування "Ойра, Фідес!" - "Вперед, Фідес!"

По-шосте, і це, мабуть, найголовніше, - спіч Віктора Орбана не був промовою людиною, яка програЄ. Так, у ньому не звучали шапкозакидальницькі нотки, але так само в ньому не було і вказівок до прихильників, що їм належить робити, якщо результати виборів будуть невтішними для "Фідеса".

Орбану об'єктивно є що пред'явити своїм виборцям - супердешева комуналка, низькі ціни бензину, 13-та зарплата і 13-та пенсія, пільговий податковий режим для молоді. Так, інше питання, якою ціною угорцям дісталися всі ці бенефіти, - але про це на перевиборчих мітингах говорити і не заведено.

Так, останні дані незалежних соціологів показують досить високу перевагу "Тиси" - це правда. І її перемога об'єктивно виглядає досить ймовірним результатом виборів 12 квітня.

Але мої співрозмовники говорять про аномально високий процент відмов відповідати соціологам, говорять про традиційне недорахування виборців угорської провінції (повторюсь, більш проорбанівськи налаштованої), про специфічні виборчі технології, обкатані "Фідесом" протягом останніх 16 років. Одним словом, кажуть вони, прогнозувати будь-що зараз дуже складно.

І саме тому угорські вибори - це найцікавіше політичне видовище, яке зараз відбувається на європейському континенті. І це, мабуть, моє останнє, сьоме враження від мітингу у Пецелі.