"Ти мені більше не сестра". Як війна США та Ізраїлю проти Ірану розділила родини

"Він сказав їй: "Ти більше не моя сестра", а вона відповіла, щоб він ішов до біса".

Ця суперечка між чоловіком та його сестрою в місті неподалік Тегерана дає уявлення про болючі чвари, що спалахують у родинах та між друзями на тлі ударів США та Ізраїлю.

Один із родичів став свідком цієї сцени та переказав її зміст.

Родич, якого ми називаємо Сіною, розповідає: коли родина зібралася в будинку бабусі, емоції вибухнули, оголивши розбіжності.

Його дядько, член "Басідж" — добровольчого формування, яке часто залучають до придушення протестів в Ірані, — відмовився навіть привітатися з рідною сестрою, яка виступає проти правлячого режиму. Після суперечки дядько "мовчав… і пішов раніше", каже Сіна.

Він та інші молоді іранці описують емоційні сцени, коли війна спричиняє розкол.

Навіть серед опозиційно налаштованих людей точаться запеклі суперечки про те, чи допоможе війна змінити режим, чи навпаки — завадить цьому.

Попри запроваджене урядом блокування інтернету, BBC вдалося зберегти зв'язок із кількома іранцями, які знайшли способи залишатися в мережі.

В Ірані людей можуть кинути за ґрати за спілкування з міжнародними ЗМІ. Проте навіть за таких умов протягом місяця війни ці люди ділилися інформацією через короткі текстові повідомлення та поодинокі голосові дзвінки.

Перші шок і страх змінила спроба адаптуватися: люди переїжджають та змінюють звичний розпорядок дня. Вони описують деталі свого побуту: як займаються йогою під звуки вибухів, їдять святковий торт наодинці або наважуються зайти до майже порожніх кав'ярень.

У дивовижно особистих нотатках вони розповіли, як конфлікт впливає на їхні стосунки.

У цій статті ми змінили всі імена.

Наприкінці березня іранці святкували Навруз — перське свято Нового року, що знаменує весняне рівнодення і зазвичай збирає родини разом.

Сіна, якому за 20, виступає проти панування духовенства та продовжує підтримувати авіаудари Ізраїлю та США. Він вірить, що вони допоможуть повалити режим.

За словами Сіни, його дядько, член "Басідж", останніми роками не відвідував сімейні святкування Наврузу, але цього разу з'явився, чим здивував родину. Зазвичай "ми не розмовляємо ні з ним, ні з його дітьми", каже Сіна.

Він майже не спілкувався з дядьком після масштабних протестів 2022 року. Тоді в ізоляторі померла молода жінка Махса Аміні, яку звинуватили у порушенні правил насіння хіджабу.

Зовсім нещодавно Іран пережив безпрецедентне придушення протестів, що охопили країну в грудні та січні. Тоді "Басідж" та інші сили безпеки розганяли демонстрантів.

За даними правозахисної організації HRANA, силовики вбили щонайменше 6 508 протестувальників і заарештували 53 000 людей.

Сіна каже, посилаючись на інших родичів: протести настільки розлютили дядька, що він обіцяв не забирати тіла навіть власних дітей, якби ті вийшли на вулиці й загинули.

І все ж, за словами Сіни, дядько, здається, "боїться померти" на війні й намагається налагодити стосунки з деякими членами родини, зокрема зі своєю матір'ю — бабусею Сіни.

На Навруз він та його дружина "виглядали пригніченими та безпорадними", згадує Сіна.

"Я не вступав із ними в суперечку. Їхнє місце — у в'язниці".

Інший юнак, Каве з Тегерана, провів Навруз наодинці.

За його словами, він і раніше мав складні стосунки із сестрою, яка також належить до лав "Басідж". Коли хлопець долучився до протестів 2022 року, сестра почала критикувати його діяльність і не виявила співчуття через загибель його друзів під час січневих заворушень.

Каве забезпечував доступ до інтернету для друзів та родини через Starlink від SpaceX, який надає супутниковий зв'язок. В Ірані за володіння терміналами Starlink або їх використання можуть посадити у в'язницю на строк до двох років.

Спершу він приєднався до родини на свята, але згодом на певний час пішов.

Коли ж Каве повернувся, то побачив, що сестра відключила його Starlink та всі під'єднані до нього пристрої. Коли він зажадав пояснень, спалахнула сварка.

"Я більше не можу її терпіти… Я просто посварився з нею, сказав, що мені урвався терпець, і пішов геть", — каже він.

"Я так чекав на Навруз. Спакував речі, хотів побути з родиною, — розповів Каве зашифрованою лінією зв'язку, повертаючись додому наодинці. — Але зараз я зовсім не відчуваю свята".

Більшість іранців не мають доступу до інтернету.

Пристрої Starlink коштують дорого, до того ж вони незаконні, тому до мережі зазвичай підключаються лише заможні люди. Решта намагається виходити в онлайн через VPN.

Більшість іранців, які погоджуються на розмову з BBC Persian, виступають проти режиму. Але навіть серед критиків уряду існують глибокі розбіжності щодо цієї війни та її наслідків.

За даними Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, удари США та Ізраїлю вбили в Ірані 1 900 людей. Водночас організація HRANA оцінює загальну кількість загиблих у понад 3 400 осіб, з яких більше ніж 1 500 — цивільні.

Марал, двадцятирічна студентка з міста Решт на півночі Ірану, дедалі більше дратується через свого батька, який продовжує підтримувати війну. Він палкий прихильник Рези Пахлаві — наслідного принца Ірану до революції 1979 року.

Зараз Пахлаві живе у США та називає себе потенційним лідером країни на перехідний період. Попри зростання кількості жертв, він підтримує удари США та Ізраїлю по Ірану, називаючи ці атаки "гуманітарною інтервенцією", а нещодавно він закликав США "не звертати з обраного шляху".

В останні місяці він здобув популярність в Ірані як опозиційна постать; під час січневих протестів деякі демонстранти навіть вигукували його ім'я.

"Я просто хочу, щоб ця війна закінчилася якомога швидше, — каже Марал. — Загинуло багато звичайних людей".

Вона зізнається, що батько її "дратує", бо зберігає "неабиякий оптимізм" навіть тоді, коли падають бомби.

"Ми намагаємося з ним говорити, але він лише торочить: "принц, принц", — розповідає дівчина.

"Мій тато живе в ілюзії, що Іран відкриє кордони й за п'ять років ми все відбудуємо, усе буде добре. На нього впливає ізраїльська пропаганда про те, що обидві країни стануть друзями".

Марал додає, що батько з матір'ю часто сваряться через Пахлаві.

Тим часом Тара, двадцятирічна мешканка Тегерана, розповідає, що близькі родичі спершу критикували її за антивоєнну позицію.

"Усі вони підтримують напади на Іран… Мама й сестра казали мені: "Ти нікого не втратила [під час протестів], тому й виступаєш проти ударів. Ти просто не хочеш руйнувати свій звичний спосіб життя, тренування та посиденьки за кавою… Якби вони [режим] убили когось із твоїх друзів чи родичів, ти б думала інакше".

"Війна теж може вбити тисячі невинних людей, і про них ніхто навіть не згадає", - відповідає на це Тара.

Проте дівчина зазначає: погляди її сестри — як і багатьох інших іранців, з якими спілкувалося BBC, — пом'якшилися з продовженням атак.

Нещодавно, після удару по сусідньому району, сестра просто сказала: "Сподіваюся, війна скоро закінчиться".

І попри розбіжності, родина намагається всюди ходити разом.

Тара пояснює це так: "Якщо в нас поцілять, то ми принаймні помремо всі разом".