Подкастери проти Трампа. Як війна з Іраном розколола МАГА і чим це загрожує президенту США

Дональд Трамп йшов до влади на гаслі "Америка понад усе" - America First, обіцяючи провадити політику ізоляціонізму і не втягувати США у майбутні конфлікти. Проте зараз США фактично ініціювали наймасштабнішу війну на Близькому Сході за останні десятиліття.

Завершити війну Росії проти України, як він прагнув, Дональду Трампу виявилося не до снаги ні у перші 24 години свого правління, ані за перший рік.

Утім у березні 2025 року, за лічені місяці після його повернення до Білого дому, Вашингтон розпочав операцію проти хуситів у Ємені й Червоному морі. А у червні США взяли участь у 12-денній війні проти Ірану на боці Ізраїлю. Трамп тоді стверджував, що Америці вдалося "повністю знищити" ядерні спроможності Ірану.

У січні 2026 року внаслідок карколомної операції з вивезення й арешту президента Ніколаса Мадуро Сполучені Штати замінили керівництво Венесуели.

А в останній день зими - 28 лютого - Америка спільно з Ізраїлем розпочала війну проти Ірану.

Це стало четвертим за рахунком конфліктом, у якому США взяли безпосередню участь за перші 14 місяців другої каденції Трампа.

І саме ця війна Сполучених Штатів проти Ірану може виявитися тим вразливим місцем, що не лише стане початком кінця політичної кар'єри Дональда Трампа, але й визначить його спадщину, власне, те, як про 45-го і 47-го президента США писатимуть у підручниках історії.

Розкол серед МАГА

Попри оптимістичні заяви американського президента проблеми Трампа з його ж виборцями вже неможливо приховати.

Перші тріщини у позитивному монолітному сприйнятті фігури Дональда Трампа пішли саме серед його ядерного електорату - у русі МАГА (Make America Great Again - у перекладі з англійської "Зробімо Америку великою знову").

Це те середовище, завдяки якому він зміг, неначе фенікс, постати з попелу після невдалих виборів 2020 року і зрештою перемогти у 2024.

МАГА розділилася на два табори – в одному опинився власне Дональд Трамп й верхівка традиційного республіканського істеблішменту, а в іншому - популярні консервативні подкастери й блогери, які донедавна були найгучнішими прихильниками президента США.

І хоча 77% республіканського електорату підтримують удари Сполучених Штатів по Ірану, кожен п'ятий виборець Трампа виступає проти війни.

Загалом по країні лише близько 37% американців схвалюють операцію проти Ірану.

Прикметно, що чи не найгучніше критика на адресу політики Дональда Трампа щодо війни в Ірані лунає саме з республіканського табору.

І тут на перший план виходить новонароджена каста впливових подкастерів з сукупним охопленням у близько 40 млн підписників, кістяк якого становить близько 20 млн людей.

На тлі падіння рейтингу Дональда Трампа це величезна група, втратити яку забагато коштуватиме навіть такому харизматичному політику, як американський президент.

Завдяки прямому діалогу з величезною аудиторією, кожен з цих подкастерів набув у республіканських колах не меншої ваги, ніж традиційні впливові політики.

Подкастерів найбільше непокоїть, як війна проти Ірану узгоджується з передвиборчою обіцянкою Дональда Трампа завершувати всі війни і чому Білий дім, маючи за плечима досвід Іраку, знову пішов на ризик великого конфлікту на Близькому Сході.

Чи зможуть ці молоді незадоволені голоси зсередини МАГА піддати сумніву лідерство Дональда Трампа для ширшої республіканської аудиторії - питання нетривіальне. Адже американський президент фактично є живим уособленням МАГА і без нього цього руху просто могло б не існувати.

Утім протистояння усередині партії точно не додає республіканцям шансів на перемогу напередодні проміжних виборів до Конгресу, які можуть позбавити їх більшості в обох палатах і потенційно відкрити шлях до третього імпічменту Трампа.

Президент проти подкастерів й інфлюенсерів

В оркестрі критиків Дональда Трампа щодо війни в Ірані головну скрипку грає Такер Карлсон - подкастер й у минулому ведучий Fox News, а нині політичний важковаговик. Карлсон є не останньою людиною в республіканській партії - він має багатомільйонну армію фанатів, лише у YouTube в нього майже 5,5 млн підписників. Разом з більш як 17 млн фоловерів у мережі Х це становить понад 20 млн аудиторії.

Аналітики вважають, що у Такера Карлсона чималі шанси балотуватися на виборах президента США - можливість, яку він поки що відкидає.

Перед стартом війни проти Ірану Карлсон тричі відвідував Дональда Трампа у Білому домі, намагаючись застерегти того від участі Америки у бойових діях на боці Ізраїлю.

Кампанію проти Ірану Карлсон вважає наслідком тиску на Трампа з боку ізраїльського прем'єра Беньяміна Нетаньягу і зрадою обіцянок МАГА.

На думку Карлсона, війна в Ірані не відповідає національним інтересам США і є виключно продуктом лобізму з боку Ізраїлю.

Розірвати або принаймні істотно послабити зв'язок Вашингтона з Єрусалимом і більше не втягуватися у війни на Близькому Сході - про це Такер Карлсон активно агітує вже кілька років, щонайменше після початку операції Ізраїлю в Газі у 2023 році.

В останньому інтерв'ю виданню The Economist він порівняв природу війни в Ірані з війною в Іраку, яку Америка розв'язала у 2003 році. Це сталось на гаслах роззброєння Іраку від зброї масового знищення, наявність якої інспектори від ООН так і не підтвердили, і звільненні іракського народу від режиму Саддама Хусейна, "який підтримував тероризм".

Такер Карлсон вважає необґрунтованим твердження про можливість Ірану швидко отримати ядерну зброю. Подкастер нагадує, що схожі аргументи, які ООН не підтвердила - про володіння зброєю масового знищення режимом Саддама Хусейна - відкрили двері для американського вторгнення в Ірак 23 роки тому.

При цьому Карлсон відкидає обвинувачення в антисемітизмі і каже, що його передусім хвилює доля Америки.

Думку Карлсона щодо війни в Ірані поділяє й подкастерка, а в минулому телеведуча Мегін Келлі. Вона має понад 4 млн підписників у YouTube понад 3,5 млн на Х.

Мегін Келлі називає конфлікт в Ірані війною Ізраїля і стверджує, що ніхто не має помирати за чужу країну.

Інша відома своїми радикальними поглядами і прихильністю теоріям змов подкастерка Кендіс Овенс, яка за розмірами аудиторії у майже 6 млн на YouTube переплюнула Такера Карлсона, також критикує рішення Трампа піти війною на Іран. Для неї це - зрада антивоєнним принципам, на яких Дональд Трамп прийшов до влади на минулих виборах.

Покійний Чарлі Кірк, який загинув у вересні 2025 року, теж не був прихильником залучення США до воєн на Близькому Сході. Ставши свідком 12-денної війни проти Ірану за кілька місяців до своєї загибелі, він стверджував, що Сполучені Штати не можуть собі дозволити війни в Ірані.

Постать Кірка набула рис на кшталт образу святого у республіканській партії. На його посмертного схвалення сподівається більшість республіканських політиків напередодні проміжних виборів до Конгресу.

Кірк з'являється у дедалі більшій кількості політичної реклами.

Але поки що чи не найбільше зусиль задля перетягнення прибічників з руху Чарлі Кірка Turning Point USA здійснює віцепрезидент Джей Ді Венс, який на своєму літаку перевозив в останню путь труну Кірка.

Венс не був у Мар-а-Лаго поруч із Трампом, коли той 28 лютого оголошував про початок війни - натомість у Флориді з президентом США були міністр оборони Піт Геґсет і держсекретар і в майбутньому можливий конкурент Венса на президентських виборах Марко Рубіо.

Венс обережно лавірує між таборами прихильників і критиків війни, намагаючись не розсваритися з МАГА і водночас не суперечити основній лінії Білого дому.

За словами Джей Ді Венса, головною причиною війни й надалі є знищення ядерного потенціалу Ірану і нічого більше.

"Ми не воюємо з Іраном, ми воюємо з іранською ядерною програмою", - каже він.

І додає, що віддає перевагу дипломатичному розв'язанню конфлікту, але відповідальність за успіх переговорів покладає на іранців.

Як змінювалася риторика Трампа щодо війни в Ірані

Сигнали Білого дому щодо причин бити по Ірану були суперечливими від початку і продовжують змінюватися, що не можуть не помічати ні прихильники, ані критики війни.

Якщо спершу американський президент наголошував, що ядерну програму Тегерана вдалося повністю знищити ще в результаті авіаударів влітку 2025 року, то на початку 2026 року Трамп заявив, що від створення ядерної бомби Іран відділяють тижні і невдовзі Тегеран зможе становити пряму загрозу Вашингтону.

Згодом аргументацій США зосередилася на балістичних ракетах Ірану, які потенційно становлять загрозу Америці.

Паралельно Трамп висловив думку, що Тегеран "у будь-якому разі збирався напасти на Ізраїль", відтак США мали захистити союзника і приєднатися до конфлікту.

З-поміж інших причин на користь початку війни від очільника Білого дому й перших осіб США лунали й тези про удари на випередження задля захисту американських військових у регіоні Затоки, боротьбу з Іраном як державою-спонсором тероризму, знищення іранського флоту й ракет, зміну режиму в Тегерані й, звісно, охорону нафтових поставок через Ормузьку протоку.

Серед усієї цієї какофонії найбільшої критики від представників МАГА зазнає аргумент про захист Ізраїля.

Вони вважають недостатньою причиною заходити у війну з Іраном задля захисту іноземної держави.

Такер Карлсон критикує, що Білому дому вистачило сімох візитів Беньяміна Нетаньягу, щоби погодитися зайти у війну проти Ірану на боці Ізраїля.

Фактор виходу Трампа з ядерної угоди з Іраном

Пазл еволюції поглядів Дональда Трампа на Іран не складається без згадки про Ядерну угоду 2015 року.

Того літа у Відні після украй складних переговорів з'явився Спільний всеосяжний план дій щодо іранської ядерної програми. Підписантами виступили власне Іран і група 5+1, до якої увійшли п'ять постійних членів Радбезу ООН плюс Німеччина, а також ЄС.

Згідно з цією угодою, Іран погоджувався вивезти більшу частину збагаченого урану за кордон, надати МАГАТЕ доступ на 20 років до всіх своїх ядерних об'єктів на предмет мирного характеру розташованого там урану та перетворити завод зі збагачення палива у Фордо на науково-дослідний центр.

Водночас Іран не мав демонтувати жодні свої ядерні об'єкти та отримував повне або часткове скасування санкцій з боку ООН, ЄС та США.

Однак у 2018 році за першої своєї каденції Дональд Трамп раптово одноосібно вийшов з ядерної угоди і повторно ввів проти Тегерана санкції, пов'язані з ядерною програмою.

Як результат, Іран почав накопичувати збагачений уран і припинив надавати МАГАТЕ допуск до перевірки ядерних об'єктів.

Вже після початку війни проти Ірану під час відвідин Фрідріхом Мерцем Білого дому у березні 2026 року Дональд Трамп заявив, що саме підписана Бараком Обамою ядерна угода у Відні "надавала Ірану право отримати передову ядерну зброю".

На четвертий тиждень війни проти Ірану Дональд Трамп заявив про проведення "дуже добрих і продуктивних розмов [з Іраном] щодо повного завершення воєнних дій на Близькому Сході". Хоча сам Іран це заперечив.

У будь-якому випадку відкритим залишається питання, чи зможе потенційна угода Дональда Трампа з Іраном стати кращою за ту, яку у 2015 році погодив Барак Обама, і чи варто було заради неї розпорошувати свій найбільший і найвідданіший актив - рух МАГА.