Розгром Орбана Мадяром: як виграли і програли Трамп, Путін і Зеленський

Вибори в Угорщині стали подією, що вийшла за межі звичайної зміни влади. У різних формулюваннях міжнародні медіа сходяться в одному: країна пережила не просто черговий електоральний цикл, а злам політичної епохи, що формувалася майже шістнадцять років.

Прем'єр-міністр Віктор Орбан залишає сцену, а вибудувана ним система, яку критики називали "виборчою автократією", фактично зазнає краху. Зламати її зміг 45-річний Петер Мадяр - колишній соратник влади, який зумів переконати більшість угорців у необхідності змін.

Мадяр не просто здобув перемогу, а отримав конституційну більшість - тобто карт-бланш на будь-які кадрові чи законодавчі зміни. Якщо порівнювати з війною, то це не просто виграш битви, а повний розгром супротивника.

Явка сягнула рекордних 79,5%. Сам Мадяр назвав цей день "історичним" і порівняв перемогу з революцією 1848 року та повстанням 1956-го.

Кульмінацією його кампанії став виступ перед натовпом у Будапешті, на площі біля Дунаю з видом на будівлю парламенту. "Ми це зробили", - заявив він, додавши: "Разом ми повалили цей режим".

Кореспондент BBC Пол Кірбі підкреслює емоційний характер моменту: це був не просто політичний мітинг, а символічна сцена зміни епох.

Майбутній прем'єр пообіцяв змінити зовнішньополітичний курс і поліпшити відносини з Європейським Союзом.

BBC окремо фіксує атмосферу вечора: вуличні симпатії набули чітко вираженого політичного звучання: "Росіяни, додому!" - скандували прихильники Мадяра.

Одним з перших Мадяра привітав прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск, назвавши перемогу "гарною" та додавши угорською: "Росіяни, додому".

Новий лідер заявив, що свій перший закордонний візит здійснить до Варшави - щоб зміцнити "тисячолітню дружбу" між Угорщиною та Польщею.

Після цього він планує поїздку до Брюсселя, де має намір домогтися розблокування до 17 мільярдів євро коштів ЄС, заморожених через проблеми з корупцією та незалежністю судової системи.

Поки прихильники Мадяра святкували, 62-річний Орбан був змушений визнати поразку, назвавши її "непростим і болючим результатом".

Кірбі нагадує: колись Віктор Орбан виступав проти радянського впливу, однак з часом перетворився на близького партнера президента Росії Володимира Путіна. Його ставка на дешеві російські енергоносії робила його дедалі менш популярним у Європейському Союзі, який послідовно прагне зменшити залежність від імпорту з Росії.

Крім того, Орбан відмовився підтримати загальноєвропейську програму допомоги Україні обсягом 90 мільярдів євро. На цьому тлі вуличні настрої прихильників Мадяра набули чітко вираженого політичного звучання: "Росіяни, додому!"

Чому Орбан програв

В окремому аналітичному матеріалі Politico пояснює поразку Орбана.

Це сталося, на думку видання, не через зовнішні обставини, а через внутрішнє виснаження його політичної моделі.

Орбан поступово "втратив популістське чуття", роблять висновок журналісти. Він продовжував використовувати звичну стратегію - протиставлення ЄС, критика України, пошук зовнішніх ворогів - але цей наратив більше не працював.

Виборців дедалі менше цікавила геополітика і дедалі більше - повсякденне життя: ціни, медицина, освіта та рівень корупції.

Як зазначає Politico, тривале перебування при владі може давати політичні переваги, однак з часом воно ж і стає слабким місцем - саме це, на думку видання, і сталося з Орбаном на цих виборах.

Частина виборців дедалі сильніше відчувала втому від його правління та партії "Фідес", яку все частіше пов'язували з кумівством і корупційними практиками.

На цьому тлі економічні проблеми лише підсилювали суспільне невдоволення, поступово підточуючи підтримку влади.

Петер Мадяр зумів перехопити ініціативу, змістивши фокус з ідеології на соціально-економічні проблеми.

Це дозволило йому залучити навіть частину традиційного електорату Орбана.

Хто виграв і хто програв у Європі

Як зазначає Politico, перемога Мадяра послаблює одразу кілька ліній політичного протистояння.

Насамперед змінюється роль Угорщини як постійного опонента Брюсселя.

Керівники Європейського Союзу - Урсула фон дер Ляєн та Антоніу Кошта - можуть попрощатися з одним з лідерів ЄС, який використовував своє право вето щодо найважливіших рішень Брюсселя, зокрема фінансової підтримки України.

І отримують шанс працювати з більш передбачуваним партнером, який принаймні на рівні риторики не блокує ключові рішення ЄС.

Окремо Politico розглядає ширший зовнішньополітичний контекст. Поразка Орбана - це удар по тих, хто розглядав його як одного з ключових союзників глобального правого популізму.

Орбан, який неодноразово заявляв про намір "взяти Брюссель зсередини", був однією з центральних фігур ультраправого об'єднання "Патріоти за Європу", до якого входять націоналістичні партії ЄС - зокрема французьке "Національне об'єднання" Марін Ле Пен та іспанська Vox Сантьяго Абаскаля.

Його поразка водночас стала ударом і по інших правих політиках Європи, включно з прем'єр-міністеркою Італії Джорджею Мелоні, яка втрачає важливого союзника за столом переговорів у Брюсселі.

Як це вплине на Україну

Не менш важливий вимір - Україна.

Politico прямо пов'язує угорську політику з війною та фігурою президента України Володимира Зеленського. Орбан неодноразово блокував або гальмував європейську фінансову підтримку Києва, перетворюючи українське питання на інструмент внутрішньої політики.

Тепер, за оцінкою видання, ситуація може змінитися, але це гірко-солодка перемога.

Угорщина, найімовірніше, розблокує кредит Україні у 90 мільярдів євро від ЄС, щоб зберегти добрі відносини з Брюсселем

Водночас новий угорський лідер заявляв, що виступає проти відправки угорської зброї або грошей до Києва, а також проти прискорення вступу України до ЄС.

Він пообіцяв винести це питання на референдум, що може уповільнити процес зближення з Європейським Союзом.

З іншого боку, це була передвиборча риторика.

Геополітичний землетрус: наслідки за межами Угорщини

Як пише Axios, події в Угорщині стали "політичним землетрусом", наслідки якого виходять далеко за межі країни.

Видання виділяє три ключові напрями впливу.

Для США це ослаблення зв'язків з табором руху Make America Great Again, який розглядав Орбана як модель консервативної держави.

Ставка президента США Дональда Трампа та його віцепрезидента Джей Ді Венса на перемогу Орбана фактично не виправдалася, що вдарило по американському правому популістському крилу в Європі.

У цьому ж контексті згадується й Володимир Путін, для якого Орбан залишався одним з небагатьох стабільних партнерів усередині Європейського Союзу.

Упродовж останніх місяців медіа повідомляли про тісні контакти між Будапештом і Москвою, зокрема про переговори очільника МЗС Угорщини Петера Сіярто з російським міністром закордонних справ Сергієм Лавровим.

За даними ЗМІ, обговорювалися внутрішні рішення ЄС щодо санкцій проти Росії, а також звучали звинувачення в можливій передачі конфіденційних документів через дипломатичні канали.

Водночас для Європейського Союзу - це можливість потенційно посилити внутрішню єдність та зменшити кількість блокуючих голосів у ключових питаннях.

Водночас Axios підкреслює важливу деталь: поразка Орбана не означає автоматичного переходу Угорщини до повністю проєвропейського чи проукраїнського курсу.

Подальший напрямок залежатиме від того, чи зможе Мадяр утримати політичну коаліцію всередині країни та реалізувати реформи в умовах глибоко розділеного суспільства.

Загальний висновок більшості світових ЗМІ збігається: Угорщина завершує епоху політичної стабільності, яка здавалася незмінною. Попереду - період невизначеності, де курс країни визначатиме вже не інерція влади, а здатність нової політичної еліти утримати довіру суспільства й керувати складною, розколотою реальністю.