Бенксі. Маску невловимого стріт-артиста знято?

Упродовж трьох десятиліть Бенксі кидає виклик владі, висміює культуру споживання та перетворює публічні простори на емоційні полотна, але при цьому приховує свою справжню особу від світу.

Його фірмові роботи часто з'являються без попередження та спричиняють глобальні дискусії, тоді як їхній автор тихо уникає уваги публіки.

Преса часто описує його як "невловимого" та "таємничого", а самого митця називає "партизанським стріт-артистом". Для одних він герой, для інших – вандал. Але ким є людина за цими трафаретами?

Дискусія знову спалахнула після розслідування Reuters, у якому стверджується, що агентству нарешті вдалося викрити особу найвідомішого у світі стріт-артиста.

Втім, багато шанувальників вважають, що агентство помиляється. Спекуляції тривають.

Ранні роки

Вважається, що Бенксі народився на початку 1970-х років у Брістолі.

Він здобув популярність після того, як на початку 1990-х почав розпилювати фарбу, створюючи свої нині фірмові трафаретні зображення саме на стінах Брістоля.

Того ж року він проводив художні заняття для підлітків у районі Лоуренс-Вестон – саме тоді, коли згодом намалював свій знаменитий мурал Mild, Mild West у Стоукс-Крофті в 1999 році.

Фотографії з цих занять, ексклюзивно отримані BBC, є одними з найбільш ранніх відомих зображень митця.

Вважається, що на його творчість значно вплинули впливова музична та мистецька сцена міста.

Сміючись дорогою до Bank(sy)

До середини 2000-х років роботи Бенксі стали амбітнішими й почали з'являтися в містах по всьому світу, викликаючи медійну сенсацію.

Його майже міфічний статус замаскованого художника, який глузує з влади, приніс йому – або принаймні його бренду – міжнародне визнання.

Виставки його робіт у містах, зокрема в Лос-Анджелесі та Лондоні, проходили з аншлагами.

Його часто політично заряджені твори почали продаватися за величезні суми грошей. Серед покупців "класу A" – Бред Пітт, Пол Сміт і Крістіна Агілера.

Документальний фільм 2010 року Exit Through The Gift Shop, у якому показано Бенксі за роботою, був номінований на премії "Оскар" і BAFTA.

У 2015 році він перетворив занедбаний басейн Tropicana у Вестон-супер-Мері, який відвідував у дитинстві, на туристичний атракціон Dismaland.

Через три роки, у надзвичайно театралізованому перформансі, він організував живе знищення своєї роботи Girl with Balloon в аукціонному домі Sotheby's – буквально за кілька митей після того, як її продали за 1 мільйон фунтів.

У різний час із Бенксі пов'язували низку імен, зокрема Роберта Дель Ная, Робіна Ганнінгема, Ніла Б'юкенена з програми Art Attack, а також один брістольський художній колектив.

Ім'я Ганнінгема вперше з'явилося в матеріалі газети The Mail у 2008 році, який було подано як світовий ексклюзив. Там його описували як "колишнього учня приватної школи, який виріс у передмісті середнього класу".

Підсилюючи цю теорію, у 2023 році BBC знайшла інтерв'ю, в якому художник, здається, підтверджує, що його перше ім'я – "Роббі".

За даними Reuters, Бенксі народився як Робін Ганнінгем, але пізніше взяв ім'я Девід Джонс, хоча незрозуміло, чи досі він користується цим псевдонімом.

Агентство додає, що ці надзвичайні зусилля з приховування своєї особи почали руйнуватися у вересні 2000 року після того, як його звинуватили у псуванні рекламного щита в Нью-Йорку.

У записах про арешт містилося його справжнє ім'я.

Однак колишній менеджер Бенксі Стів Лазарідес заявив Reuters, що вони "переслідують привида", оскільки після цього інциденту він допоміг своєму клієнтові офіційно змінити ім'я.

"Ніякого Робіна Ганнінгема не існує, – сказав він. – Ім'я, яке у вас є, я "вбив" багато років тому. Ви ніколи його не знайдете".

У міру того як художник увійшов у середній вік, його надзвичайно продуктивна творчість триває – і, можливо, навіть стала ще відвертішою та більш політичною, ніж його ранні роботи.

Війна в Україні, де один із муралів Бенксі з'явився у листопаді 2022 року, право на протест і питання імміграції є лише кількома темами, до яких митець звертався останнім часом.

Однак не всі його роботи мають відверто політичний характер: багато з них несуть комічне або саркастичне послання про суспільство.

У 2021 році серія з десяти стріт-арт робіт під назвою The Great British Spraycation зображала чайок, які стрімко кидаються за картоплею фрі, дітей, що граються в піску та на човнах, а також пацюка, який відкинувся у шезлонгу, насолоджуючись коктейлем.

Влітку 2024 року в Лондоні з'явилися нові роботи із зображенням диких тварин – вісім із них було відкрито протягом восьми днів.

Як це часто буває, не всі роботи збереглися неушкодженими.

Слонів невдовзі розмалювали смугами, вовка, схоже, викрали вже через кілька годин після підтвердження, що це робота Бенксі, кота демонтували того ж дня, коли його показали, а чоловік у масці намалював тег поверх носорога.

Минулого року мурал, відкритий на стіні будівлі Королівських судів правосуддя – із зображенням судді, який замахується молотком на протестувальника – також швидко стерли.

"Замаскований хрестоносець"

Джон Брандлер, директор Brandler Art Galleries, вважає, що для Бенксі зручно залишатися анонімним, "щоб він міг іти вулицею" і його не впізнавали, але каже, що бренд Banksy вижив би в будь-якому разі.

"Для світу мистецтва це вже не має значення, – сказав він. – (Коли він починав – Ред.), анонімність допомагала йому виділятися, але тепер це вже не має значення. Його команда зробила бренд Banksy настільки потужним, що це нічого б не змінило. Він дуже розумний. Це – блискучий маркетинг".