"Хороший народ з поганим президентом". Чому репортаж польської журналістки з Росії збурив Польщу і вписався у пропаганду Кремля

Журналістка Марія Вєрніковська вирушила в Росію, щоб з'ясувати, що лишилося від "складної польсько-російської любові" – натомість опинилася в епіцентрі скандалу, що вирує вже другий тиждень. Її репортаж з Калінінграда та Томська не лише викликав гостру реакцію серед журналістів, але й змусив втрутитися дипломатів. Що пішло не так і як на репортаж про "звичайних росіян" реагують поляки?

Репортаж Марії Вєрніковської опублікував найпопулярніший у Польщі YouTube-канал Kanał Zero (укр. "Канал Зеро"). Відео починається з того, як журналістка перетинає кордон на автобусі та прямує до Калінінграда.

Там вона спершу вирушає до костелу, де спілкується із польським священником, який жаліється, що не може приїхати у Польщу на своєму авто з російськими номерами.

Потім Вєрніковська вирушає подивитися місто: вона оглядає підводний човен, на якому начебто був колись Жак-Ів Кусто. Стоячи на його палубі журналістка розповідає про Балтійський флот РФ.

"Якщо звідти вилетять ракети, у Варшаві вони будуть за 2-3 хвилини", – каже вона.

Під час прогулянки Калінінградом репортерка роздивляється німецькі написи на вулицях міста, приміряє шапки-вушанки, відвідує корчму під назвою "Борщ і сало" та спілкується з випадковими людьми, яких зустрічає на своєму шляху.

"У нас кажуть, що у вас криза", – говорить Вєрніковська одній із продавчинь на ринку. Та гордо відповідає: "У нас у Росії всього вдосталь! Росію не перемогти".

До всіх своїх співрозмовників журналістка посміхається, іноді ввічливо їм підтакує. Так само м'яко вона звертається до чоловіка у військовій формі. Побачивши на лавці солдата армії РФ, Вєрніковська питає дозволу сісти поруч.

"А хто це з нами?" – Запитує вона з посмішкою, легко торкаючись плеча солдата.

Чоловік розповідає їй, що на війні в Україні отримав поранення ноги, тепер ходить із милицею, на що Вєрніковська запитує: "Ну, вже загоюється?" На її запитання, чи повернеться "туди", він відповідає ствердно і йде.

Зрештою журналістка вирішує відкрити банківський рахунок, а заразом – поділитися з російськими системами доступом до своїх персональних даних, зокрема рисами обличчя та відбитками пальців. Як вона пояснює: "Йдеться не лише про те, що держава в безпеці, якщо я зроблю щось погане, – але й держава мене захищає".

Крім того, у матеріалі з'явилася карта Європи, на якій Крим позначено як російську територію.

На це негайно відреагувало посольство України в Польщі, яке нагадало, що державні кордони – це не питання "поглядів".

"Яка мета створення в Польщі такого інформаційного матеріалу, що служить інтересам російської пропаганди? Чи такий матеріал зʼявляється в інтересах поляків, чи наміром є "зрозуміння та виправдання" російських злочинців", – йдеться у дописі посольства.

Згодом цей фрагмент вирізали з матеріалу.

"Рожеві окуляри закоханої підлітки"

Матеріал Вєрніковської різко розкритикувало чимало польських журналістів: серед них – заступник головного редактора Gazeta Wyborcza Роман Імєльський, медієзнавці, а також воєнні кореспонденти, які висвітлюють війну в Україні безпосередньо з фронту, такі як Міхал Пшедляцький і Матеуш Ляховський.

Розкритикували передусім наївний підхід репортерки та поверхневий виклад подій: дехто натякнув, нібито Вєрніковська свідомо підіграє політиці Кремля, інші – вказували на недотримання нею журналістських стандартів.

Ведуча TVP Б'янка Міколаєвська, в минулому журналістка-розслідувачка, розкритикувала авторку репортажу за те, що вона показує Росію у "відірваний від реальності" спосіб.

"Марія Вєрніковська каже, що їде "подивитися, що залишилося від складної польсько-російської любові". Якщо вона має на увазі власні почуття, то, мабуть, залишилося ще чимало, бо Росію вона показує так, ніби дивиться на неї крізь рожеві окуляри закоханої підлітки", – заявила Міколаєвська.

"Здавалося б, така досвідчена журналістка, як Вєрніковська, повинна розуміти, що саме матеріал, зроблений "оком туриста", який не вникає в те, що насправді відбувається в Росії, а показує лише фасад і врешті продає цей фасад як "щиру правду", – це найкраща пропаганда", – додала вона.

У коментарі BBC News Україна колишній кореспондент в Україні телеканалів TVN, Polsat і TVP Матеуш Ляховський зазначає, що для нього проблемою є не сам факт, що вона знімає матеріал у Росії, а те, що вона представляє її у спотвореному світлі.

"Росія не є такою, якою її показує пані Вєрніковська. Росіяни не люблять інші народи, вони не налаштовані позитивно до Польщі. Можливо, трапляються окремі люди, але тут бракує контексту – вона жодним чином не коментує і не реагує на те, що говорять росіяни в її матеріалі", – говорить Ляховський.

"Це так, як у 1943 році показувати німецьку перспективу на Другу світову війну й те, як жив Третій Рейх, – продовжує він. – Це мене не дуже цікавить – мене більше цікавить доля жертви, а не ката, доля народу, що страждає від вторгнення, а не доля народу, який це вторгнення здійснює".

Однак найбільше, каже журналіст, його дратує інше.

"Я маю враження, що вона хоче переконати нас, що росіяни – це "такий самий народ, як і будь‑який інший", який має просто "поганого президента", і тому з ним сталася війна. Що вони "не винні", і що на росіян слід дивитися саме так: вони такі, як ми, просто опинилися на війні. А це, на мою думку, наперед неправдива теза. Теза пропагандистська та шкідлива", – підсумовує Ляховський.

Вихід матеріалу викликав реакції всередині самого Kanał Zero: ведучий ранкового блоку Пьотр Полаць заявив, що йде з редакції, а через невдоволення деяких рекламодавців частину реклам у відео на Kanał Zero заблюрили.

Засновник каналу Кшиштоф Становський відповів на закиди в окремому відео на YouTube.

"Марія в принципі нічого вам про Росію не розкаже, це картинки та інтерв'ю дадуть вам деякі відповіді, – говорить Становський. – На мою думку, ви самі зробите висновок, що це (Росія. – Ред.), як я вже казав, країна з г**на і палок, повний отрути, отруєних мізків, де люди, щоб купити першу квартиру – якої і так не побачать – йдуть на війну".

Він також висловився про авторку матеріалу.

"Чи вона любить американців? Мені так не здається. Чи більше вона прихильна до росіян, ніж до американців? Якщо чесно – так, я так думаю. Чи це дивно? На мою думку, так. Чи мені це заважає? Відверто кажучи, трохи так. Колись я поставив собі запитання, наскільки сильно це мені заважає, і чи я повинен щось із цим робити, але зрештою – ким я є? Як я можу говорити жінці, яка десятиліттями їздить на різні війни, кого їй більше любити, а кого менше?" – Підсумував Становський.

Крім нього на захист авторки матеріалу виступили поодинокі публіцисти – зокрема колега Вєрніковської з Kanał Zero Яцек Прусіновський – та деякі консервативні політики, як-от Казімєж Смолінський з "Права і справедливості", який заявив, що ціллю "атак" на Kanał Zero є "остаточне знищення вільних медіа".

Сама Марія Вєрніковська критику на свою адресу наразі публічно не коментувала, а її сторінка на фейсбуку, яка раніше була відкрита, тепер недоступна – ймовірно, через хвилю хейту, що спричинив її репортаж.

"Шанобливо повідомляю, що мою поїздку до Росії фінансував Кшиштоф Становський, а не Володимир Путін", – це єдине, що сказала репортерка в коментарі для Presserwis.

Тим часом новини з Польщі швидко підхопили прокремлівські медіа. Зокрема матеріал Вєрніковської схвалив політолог Володимир Корнілов.

"Відома тележурналістка, воєнкорка каналу Zero Марія Верніковська (...) наважилася відвідати наш Калінінград (поляки вперто називають його Крулевець) і раптом, на жах польської пропаганди, з'ясувала, що росіяни – це нормальні люди!" – пише він.

"На неї накинулися МЗС, офіс президента, мейнстримні ЗМІ, звинувачуючи її в тому, що вона показала очевидні речі: що росіяни не мруть з голоду, що міста освітлені й обігріті, що люди доброзичливі й не озлоблені", – додав Корнілов.

"Тепер держава мене охороняє"

Проте не лише сам вміст репортажу Вєрніковської викликав сумніви у польських журналістів – але й те, як вона його знімала. Репортерка Kanał Zero стверджує, що поїхала до Росії за туристичною візою, як блогерка. Вона запевняє, що не отримувала формального дозволу від влади на підготовку журналістського матеріалу, хоча взяла з собою професійну техніку й оператора.

"Ви думаєте, що в Росії можна зняти журналістський матеріал без згоди та допомоги тамтешньої влади?" – Запитав у соцмережах речник польського уряду Адам Шлапка.

Речник міністерства закордонних справ Польщі Мацєй Вевюр, реагуючи на репортаж з Калінінграда, застеріг перед поїздками в Росію і нагадав, що Кремль вніс Польщу у список "недружніх" країн.

"Розповіді про в'їзд за візою, іншою ніж журналістська, і без "картки спеціального кореспондента" – це казки для наївних", – ствердив редактор Gazeta Wyborcza Роман Імєльський. Цю думку підтримала й колишня очільниця "Бєлсату" Агнєшка Ромашевська, яка заявила, що Росія ніколи не впустила б репортерку, якби не була переконана, що це принесе її владі та пропаганді "більше користі, ніж шкоди".

Матеуш Ляховський, який з лютого 2022 року висвітлює війну в Україні, пояснює: від початку повномасштабного вторгнення польські журналісти здебільшого відмовилися від поїздок у Росію. За його словами, вони усвідомлюють: російська влада впливатиме на їхні матеріали, а будь-яка спроба працювати незалежно може обернутися репресіями.

"Окремо є група таких журналістів, як я – які через висвітлення війни в Україні взагалі не можуть потрапити до Росії, бо їх там просто одразу б заарештували", – каже він.

Кореспондент російської служби BBC Олег Болдирєв підтверджує, що іноземним журналістам у Росії майже неможливо працювати без акредитації. За його словами, будь‑яка зйомка одразу привертає увагу поліції, особливо якщо у людини є іноземний акцент.

"І це викликає в мене серйозні сумніви щодо того, чи журналістка розповідає все до кінця", – каже журналіст BBC і додає, що у прикордонному Калінінграді, відокремленому від решти Росії, контроль служб іще пильніший.

"Дуже, дуже малоймовірно, що іноземець на вулицях Калінінграда та містечок у цій області може так спілкуватися з кимось, не маючи заздалегідь домовленості з владою", – підкреслює Болдирєв.

Прикладом, наскільки має бути обережним незалежний журналіст у Росії, може слугувати випадок Евана Гершковича, репортера "The Wall Street Journal", який під час повномасштабного вторгнення в Україну робив матеріал про настрої росіян.

У 2023 році його арештували, звинувативши у шпигунстві, а пізніше засудили до 16 років колонії. Звільнили його лише у 2024 році в рамах обміну на справжнього російського шпигуна.

Поза тим, нагадує кореспондент BBC, коли у 2022-2023 роках на повну силу запрацювало російське законодавство про так звані "фейки" та "дискредитацію російської армії", більшість росіян швидко зрозуміли, що висловлювати будь-які думки, відмінні від офіційного наративу, небезпечно. Отже, поверхневі розмови Вєрніковської можна розглядати і як турботу про співрозмовників.

"Це прийом, до якого вдаються навіть легальні журналісти, які працюють у Росії. Іноді можна поставити питання дуже обережно, узагальнено й чекати, що співрозмовник сам визначить межі своєї свободи й відповість у цих межах. Тож це можна тлумачити по-різному. Питання лише в тому, наскільки повну картину настроїв можна скласти з таких округлих, опосередкованих запитань", – каже Болдирєв.

Проте вже під час зйомок другого випуску, який вийшов 14 лютого, у Томську питання безпеки співрозмовників Вєрніковської відходить на другий план. Там вона спілкується з таксистом, який гостро критикує політику Кремля та російське суспільство.

"Три відсотки активних людей: три добрих, три злих, а вся решта – болото", – говорить він. Чоловік додає, що намагається вести антикомуністичну пропаганду, зокрема спілкуючись зі своїми пасажирами.

"Ось війна йде зараз – а вони як барани туди йдуть і дохнуть", – каже таксист.

Автори репортажу не лише недбало заблюрили обличчя чоловіка, але й не змінили його голосу.

"Легенда польської журналістики"

Вєрніковська – не перша, хто в Польщі документує свою подорож до Росії на YouTube: чимало інших польських влогерів описує життя в Росії і навіть вихваляє її переваги, свідомо або ні докладаючись до поширення російської пропаганди.

Проте вперше такий репортаж зʼявився на найпопулярнішому польському YouTube-каналі – ба-більше, вперше його автором стала професійна журналістка, яку дехто називає навіть "легендою польської журналістики".

70-річна Марія Верніковська, за даними медіа, свою карʼєру в журналістиці починала у 80-х роках у Парижі, коли під час навчання у Сорбонні почала співпрацювати з Radio France Internationale та BBC. До Польщі, з якої вона виїхала незадовго до запровадження воєнного стану, вона повернулася лише у 1989 році.

По поверненню додому вона долучилася до редакції Gazeta Wyborcza – відтоді й донині найбільшої суспільно-політичної газети Польщі. Крім того, Вєрніковська працювала на Польському радіо, Radio Zet, а згодом стала кореспонденткою суспільного телебачення TVP, де стала єдиною польською журналісткою, яка висвітлювала події з найгарячіших точок світу – зокрема Чечні, Боснії та Афганістану.

У квітні 2024 року Вєрніковська приєдналася до команди Kanał Zero як воєнна кореспондентка для висвітлення конфлікту в Ізраїлі та секторі Газа.

Втім останніми роками Вєрніковська неодноразово опинялася в епіцентрі скандалів – за її антизахідні та певною мірою антиукраїнські висловлювання. Найбільший резонанс викликала її поява на виступі президента США Джо Байдена у Варшаві в 2023 році: тоді вона вийшла з плакатом, на якому написала англійською: "Забирайся додому" (в оригіналі – "Go home").

"Насмішка змішувалася з подивом, лунали провокаційні запитання, а я швидко, кожному по черзі відповідала, що це янкі почали цю війну, підтягуючи зброю й військових радників просто під ніс Росії. І до нас її притягли, а ця війна не наша", – описувала той вечір сама Вєрніковська на своїй сторінці у фейсбуку.

Згодом, у 2024-му, вона публікувала пости про анексію Криму, в яких запитувала: "Перш ніж ми відправимо наших хлопців на смерть за Крим, чи це не Майдан перевернув російсько‑український стіл?".

Видання Press додає, що політику Володимира Путіна Марія Вєрніковська послідовно виправдовувала відтоді, як почалися протести на київському Майдані. Вона багато разів стверджувала, у руслі прокремлівських медіа, що ці протести були оплачені й спровоковані антиросійськими центрами.

Зрештою вона ніколи не приховувала своїх звʼязків із Росією: по-перше, її чоловік (за деякими джерелами, вже колишній) – росіянин, по-друге, в Росії жив і вчився її дід, про що вона розповіла в своєму репортажі з Томська.

Щодо Kanał Zero, то він, за даними сайту Wirtualne Media, очолив рейтинг найпопулярніших YouTube-каналів у Польщі у 2025 році. Канал, створений в жовтні 2023 року, вже набрав 2,17 млн підписників (станом на лютий 2026-го), щомісяця його переглядають щонайменше 20 млн людей, а за весь час існування канал здобув майже 1,5 млрд переглядів.

У вересні 2025 року до редакції Kanał Zero долучився колишній президент Анджей Дуда: він отримав власну програму, у якій ділився спогадами зі своєї 10‑річної каденції та коментував поточні події у Польщі та світі.

Врешті-решт те, що значення цього каналу важко переоцінити, доводять і результати минулих президентських виборів у Польщі. Засновник Kanał Zero Кшиштоф Становський, який балотувався у них, щоб нібито "показати виборчі перегони з-за куліс", здобув 1,3% голосів, випередивши чотирьох інших кандидатів – голос за нього віддали понад 250 тис. поляків.

Російська пропаганда в Польщі

Марцель Кєлтика, аналітик фактчекінгової організації Demagog, член Консультаційної ради з протидії зовнішній дезінформації при МЗС Польщі, також вважає, що репортаж Вєрніковської міг вписуватися в російську пропаганду чи навіть дезінформацію, або загалом в інформаційні операції Росії. Хоча, як зазначає, не думає, що Kanał Zero опублікував цей матеріал на замовлення російських служб.

"Як фактчекери, ми керуємося певними принципами: коли, наприклад, оцінюємо висловлювання політиків, то не випадково маємо категорію саме "фальш", а не "брехня" – бо все ж таки виходимо з припущення про їхні добрі наміри. Такі наші правила: ми подаємо факти й показуємо, що з цими фактами не збігалося", – каже він.

Отже, на думку Кєлтикі, у матеріалі бракувало критичної перспективи – тобто фактчеку. Журналістка не зіставила висловлювання співрозмовників із фактами, підкреслює він.

"Вона, звісно, мала право дуже мило з ними розмовляти й питати про їхню думку і про те, як вони бачать реальність, у якій живуть. Але там не було жодного коментаря експерта, жодної інформації про війну, про репресії чи порушення прав людини – і через це цей матеріал міг виглядати як такий, що трохи прикрашає Росію і може працювати як пропаганда, навіть якщо авторка стверджує, що вона "показує правду", – каже Кєлтика в розмові з BBC News Україна.

Він зауважує, що складно оцінити реакцію глядачів на це відео: станом на 17 лютого його подивилися понад 580 тисяч людей, 30 тисяч – вподобали його, але дані про те, скільки людей поставило "невподобу", приховані. За даними сервісу TimeSkip, що дозволяє побачити кількість дизлайків, відео Вєрніковської не сподобалося лише 5 тис. глядачів.

Втім, за словами аналітика, навіть якщо комплементарному репортажу з Росії не вдалося здобути однозначно позитивної оцінки, він все одно опосередковано вписався у цілі кремлівської дезінформації – сприяючи поляризації польського суспільства. Кєлтика наводить аналіз Інституту моніторингу медіа (IMM), який виявив, що протягом кількох днів під відео Вєрніковської з'явилося майже 3 тис. коментарів від майже 2 тис. користувачів. Емоції, за даними IMM, були дуже поляризовані: приблизно стільки ж коментарів негативних, скільки позитивних.

"Уся ця буря навколо цього репортажу показує, як легко медійні матеріали стають інструментом у війні наративів – навіть не в контексті того, що відбувається в Росії, Європі чи у світі, а в контексті того, що ми маємо тут, у Польщі", – говорить аналітик.

"У коментарях під цим фільмом частина людей захищала авторку, інші – атакували її, а факти взагалі відходили на другий план. І саме в цьому була проблема: такий спір, на мою думку, сприяє дезінформації й унеможливлює будь-яку предметну дискусію, бо зараз ми перебуваємо в моменті взаємних звинувачень – і з боку політиків, журналістів, і з боку звичайних глядачів", – підсумовує Кєлтика.

Говорячи про російську пропаганду, з якою аналітик має справу майже щодня, він зауважує: її метою не є "полонізація" симпатій до Росії, а радше підрив довіри до інституцій, НАТО, ЄС і США, а також посилення поляризації і, як наслідок, розхитування польського суспільства.

Тобто, говорить він, серед кремлівських наративів, що націлені на поляків, нечасто трапляються відверто русофільські – переважну більшість становлять все ж антиєвропейські, антизахідні та антиукраїнські меседжі.

Польсько-російська дружба відроджується?

Якщо коротко, то ні – навряд чи репортаж Вєрніковської свідчить про потеплення стосунків між Польщею та Росією, як і не доводить негативного ставлення поляків до українців.

За результатами соцопитування польського Центру досліджень суспільної думки, росіяни посіли перше місце в антирейтингу симпатії до різних народів: після повномасштабного вторгнення в Україну відсоток респондентів, які декларували приязний стосунок до росіян впав з 29% до 6%, а у 2024-2025 роках залишився на рівні 8%.

Для порівняння, на другому місці серед народів, до яких поляки ставляться найгірше – роми (симпатію до них у 2025 році декларувало лише 18% поляків) і білоруси (20%).

Згідно з цим же дослідженням, ставлення поляків до українців після 2022 року спершу значно покращилося (51% висловлювали симпатію, порівняно з 41% до вторгнення), але потім поступово погіршилося – у 2025 році приязно ставилися до українців лише 30% поляків.

Про те, як загострилася антиукраїнська риторика у польській політиці, та змінилися настрої серед населення, BBC News Україна вже писала раніше – після обрання відверто антиукраїнськи налаштованого Кароля Навроцького на посаду президента та низки скандалів за участі українців у Польщі.

Втім, попри загострення антиукраїнської риторики у публічному просторі, поляки продовжують допомагати Україні, а Польща залишається одним із найбільших донорів.

За даними Ukraine Support Tracker, хоча у 2025 році вклад країн східної та південної Європи зменшився, порівняно з попередніми роками, Польща досі входить до числа країн-лідерів у допомозі Україні. Згідно зі звітом, опублікованим на початку лютого, від початку вторгнення Польща виділила на це 5,571 млрд євро і відтак посіла 11‑те місце в рейтингу, поступившись лише країнам північної та західної Європи. Якщо ж рахувати кількість допомоги у стосунку до ВВП країни, Польща посіла 9‑те місце, переказавши суму еквівалентну 0,97% свого ВВП.

Крім урядової допомоги існує також чимало суспільних ініціатив – зокрема збори на підтримку військових і цивільних. До прикладу, волонтер Матеуш Водзінський впродовж чотирьох років переказав військовим ЗСУ 386 автівок вартістю понад 10 млн злотих – кошти на які збирав серед своїх земляків.

Журналісти польської газети Wyborcza також від початку великої війни ведуть збір на допомогу Україні та привозять гуманітрану допомогу в різні українські міста.

Коли цієї зими росіяни занурили українські міста у пітьму та холод, послідовно винищуючи критичну інфраструктуру, декілька польських організацій – зокрема Stand With Ukraine, польсько‑українське медіа Sestry.eu та фундація "Відкритий діалог" – відкрили збір на генератори. В межах акції "Тепло з Польщі для України" вони зібрали понад 10 млн злотих, а гроші пожертвували понад 76 тис. людей. На зібрані кошти польські волонтери доставили 504 генератори, закупили ще 200 портативних електростанцій.

Зрештою, до допомоги долучився й костел: в неділю в усіх католицьких храмах у Польщі після служби відбувся збір коштів на допомогу для України. Ініціатором збору є Caritas Polska, який підтримав голова польської церкві Тадеуш Войда